«…Добре прожите життя – довге життя…»

Леонардо да Вінчі  

Олег Костянтинович Антонов – творець сучасної авіаційної техніки, людина всебічно обдарована, публіцист, письменник, педагог, художник, поет, інтелігент, який залишив у спадок для наступних поколінь не тільки створену ним вітчизняну школу літакобудування, але й власний приклад багатогранної творчої людини.

Сходження до вершин професії авіаційного конструктора О.К. Антонов започаткував з дитинства, займаючись конструюванням повітряних зміїв та моделей планерів з паперу.

Йому належать 52 типи планерів. Та головний свій внесок як конструктор він зробив у літакобудування.

Разом з колективом він створив 22 типи літаків та понад 100 їх модифікацій.

О.К. Антонов автор понад 200 наукових праць з проблем конструювання,
ергономіки, екології, естетики та фізкультури.

 

Генеральний конструктор О.К. Антонов

(7.02.1906 – 4.04.1984)


«Якби я не став конструктором, я став би художником»
― казав він. Ним написано близько 100 живописних художніх творів. За його ініціативою і при безпосередній участі в 1981 р. в Києві Спілкою художників України була організована виставка «Вчені малюють», яка поклала початок розвитку його ідеї розкриття багатогранності особистостей.Через два десятиліття його картини експонувалися на виставці в Київській міській галереї «Лавра», присвяченій 95-річчю від дня його народження. Поряд з його картинами були представлені художні твори учнівської, студентської молоді і викладачів Національного авіаційного університету (НАУ), фахівців авіаційної промисловості, творчої інтелігенції України.

Найбільше картин О.К. Антонова було представлено в 1999 р. в громадській галереї «Мистецький курінь».

 Про його творчість, як конструктора та художника, залишено багато відгуків. Студент з Лівану відмітив: «Следы указывают на пешехода. Популярность указывает на известность. Самолеты – след Антонова! А картины – душа Антонова!».

Ці виставки проходили у рамках проекту «Єдність духовної та фахової культури», започаткованого в 1996 році в НАУ. Мета проекту – гармонійне виховання молоді на прикладі життя і діяльності особистостей зі світовим ім’ям, таких як Олег Костянтинович Антонов.

У видавництві «Советская Россия» двічі виходила книга «Муза в храме науки», в якій надруковані вірші вчених. Серед них поезії О. Антонова: «Красота», «Шум дождя».

Відомий вислів О.К. Антонова «некрасиве – не літає» сприймається як вселенська любов до краси, вкладена ним у вірші, літаки, планери і картини.

Напружену науково-конструкторську діяльність Олег Костянтинович поєднував із громадсько-політичною. Був депутатом Верховної Ради СРСР 8-11 скликань.

Мабуть, жодна подія в житті країни не залишала О.К. Антонова байдужим. Його особливо хвилювали проблеми збереження природи. Він приймав найактивнішу участь у всіх акціях, де була потрібна допомога у наругах над беззахисною природою. Він піднімав голос у її захист, використовуючи все можливе — виступи в газетах, на радіо і телебаченні, а в деяких випадках використовував свої права депутата Верховної Ради.

8 липня 1971 року в газеті «Правда» з’явилась стаття Олега Антонова «С чего начинается творчество». Є в цій статті рядки, які не залишать будь-якого читача байдужим. Вони про любов до Батьківщини, про захист її екологічної чистоти. Ще ніхто до цього не казав так чітко і ясно про прямі та конкретні задачі, які постають перед кожною людиною, відповідальною на своєму робочому місці за збереження рідної землі, її краси і самобутньої чистоти.

«Любов до Батьківщини виражається у різних людей по-різному, – писав Антонов. – Берізки! Наші безмежні рівнини, наші гори! Наші величні ріки та ліси, наші міста і села!.. Як все це прекрасно!

Так, це прекрасно. Але така любов іноді буває пасивною. Вона має споживацький відтінок і деколи, нажаль, поєднується з уривками газет і консервними банками, залишеними в якому-небудь живописному куточку такої улюбленої природи.

…Але є інша любов. Любов активна, бойова, виплавлена з пекучого бажання швидше зробити нашу Вітчизну ще більш прекрасною, більш могутньою, процвітаючою. Саме швидкий розвиток передової техніки збереже нам і милі серцю берізки та сосни, річки та озера, луги й ліси.

Саме перехід техніки на ще вищу економічну сходинку, для якої є характерним безвідходне виробництво; технологічні процеси, що не потребують величезних витрат прісної води; матеріали, що не потребують для свого виготовлення знищення мільйонів гектарів лісу; ще інтенсивніше сільське господарство, що використовує менші земельні ділянки для отримання значно більшої маси продуктів, ― така техніка забезпечить і швидший прогрес, вдячність і розуміння наших щасливих нащадків».

Заклик до активної діючої любові до рідної землі – не випадковий сплеск ясної свідомості Генерального конструктора – він, цей заклик, лише ланка в послідовній діяльності людини, яка вважає своїм обов’язком непримиренну боротьбу за збереження навколишнього середовища.

Колись відомий американський художник Роквелл Кент чудово сказав: «Природа кінчається там, де починається навколишнє середовище!» Зберігати треба не навколишнє середовище, а природу. Буквально так визначався характер заклику вченого до збереження унікальностей рідної природи. Антонов брав найактивнішу участь в дискусії, присвяченій захисту озера Байкал.

Після переїзду до України, Олег Костянтинович завзято звеличував її красу. Природно, що він спинив свій погляд на Закарпатті, на просторах незайманої природи, на красі заповідних територій, з метою розвитку курортно-туристичної справи.

Будучи сам живим прикладом чесності, совісності, шляхетності і скромності, він допомагав багатьом людям, навіть якщо вони були в опалі. До останніх днів життя О.К. Антонов докладав неймовірних зусиль по відновленню пам’яті І.І. Сікорського в історії авіації України.

Велику увагу Олег Костянтинович приділяв молодому поколінню. Він вже тоді добре розумів, що майбутнє належить розвиненим особистостям з широким діапазоном мислення, найкращими людськими якостями. «Дитина, буквально, з перших кроків бажає творити. Вона творить і тоді, коли ламає – вона досліджує. Це бажання потрібно підтримувати, розпалювати… Хай, діти будують, помиляються, вчаться поводитися з інструментами, лінійкою, пензлем. Хай не лякаються перешкод, прагнуть літати далі, вище, швидше. Крила необхідні кожному, а не тільки тим, чия доля прямо пов’язана з авіацією».

Саме цьому сприяли його популярні видання: «На крыльях из дерева и полотна», «Десять раз сначала», «Планеры и самолёты».

У книзі «Для всех и для каждого» він висловив оригінальні ідеї щодо організації виробництва, планування і підвищення якості продукції.

О.К. Антонов брав безпосередню участь у підготовці висококваліфікованих кадрів для авіаційної промисловості, будучи професором, завідувачем кафедри конструкції літаків Харківського авіаційного інституту.

Він був членом вченої ради Київського інституту інженерів цивільної авіації, читав лекції з конструкції літаків.

Олег Костянтинович Антонов доробком своїм довічно закарбував власне ім’я і на Землі, і в Космосі. Про нього пишуть книги, призначаються іменні стипендії кращим студентам профільних навчальних закладів України. Пам’ять про видатного авіаконструктора, науковця, художника увічнена в залі Слави Аерокосмічного музею США (м. Сан-Дієго, штат Каліфорнія, квітень 1999 року). Міжнародна асоціація вантажних перевізників в американському місті Майамі удостоїла О.К. Антонова своєї вищої нагороди «Почесний Свиток». Його ім’ям у 2003 році названа мала планета №14317 (діаметром 3 км), відкрита вченими Кримської астрофізичної обсерваторії у 1978 році. 9 квітня 2004 року в Аерокосмічному інституті Національного авіаційного університету на його честь відкрито пам’ятний кабінет.

В 2016 році Державному музею авіації присвоєно ім’я Олега Костянтиновича Антонова.

А найкращим земним пам’ятником О.К. Антонову є матеріалізація його ідей і задумів у літаках, що носять його ім’я на фюзеляжі, і створений ним колектив – нині Державне підприємство «АНТОНОВ».

Кожен новий планер, кожен літак стали ланкою у процесі розвитку вітчизняної авіації. І кожна така машина – дітище таланту видатного конструктора, ім’я якого золотими літерами записане на сторінках історії світової авіації.

 «…Без прикладів неможливо ані правильно вчити, ані успішно вчитися…» зазначив Колумелла Луцій Юній Модерат (1 ст.н.е., письменник і агроном Стародавньої Греції).

Яскравий слід, який залишив по собі О.К. Антонов, Людина XX-го століття, ― це приклад для наслідування людині XXI-го.

Л. С. Братіца

7 лютого, 2017

Поетична сторінка

КРАСОТА

Зачем я сражался упорно, жестоко,

Какой поклонялся безумной мечте?

Какая стезя завела так далеко?

Мечта о прекрасном – любовь к красоте.

 

Усталость и муки с терпеньем Сизифа

Лишь ради тебя я, не дрогнув, сносил.

Лишь ради далекого, светлого мифа

Я горы ворочал и камни дробил.

 

И где бы я ни был, и что б ни случилось,

Всегда поклоняться я буду тебе,

И в час неизбежный позволь мне, как милость,

Сгореть в твоем чистом и светлом огне.

О. К. Антонов

ШУМ ДОЖДЯ

Торопливый шум дождя

Всё сильнее, всё сильнее…

Только этот шум – не шум –

Это музыка дождя!

Капли падают, текут,

По стеблям, скользя к земле,

По травинкам, по травинкам

Капли прыгают, блестя,

В ручейки соединяясь,

По стволам бегут к земле

И с листочка на листочек –

Это музыка дождя,

Танец жемчуга в ветвях.

Скачут, падают, текут

Под корнями тёплой влагой,

Растворяя соль земли.

Шелковистый шум и звоны –

Тише музыка дождя.

Частым гребнем, частым гребнем

Дождь расчёсывает ветры.

Лужи чёрные с тревогой

В небо тёмное глядят.

…Беспокойный шум капели,

Тихой музыки дождя.

Людині…

Авіаконструктору…

Художнику…

 

Що Всесвіт без Землі-планети?

Мов світ без АНівського злету.

«Вітчизна», «Лють» і суть «Краси»

Схвилює в будь-які часи.

І не лишить байдужим вже

«Курінь Мистецький», Ле-Бурже,

Ванкувер, й резюме по праву –

Американська Зала Слави.

Де відбулось одне з чудес –

З ім’ям Антонова воскрес

Творець всесвітньо знаних АНів,

Що в творчому своїм надбанні

Так здивував весь білий світ,

Лишивши в нім яскравий слід.

Дай Боже АНам, попри все,

Життя, достойне їх творців.

Хай кожен гордість з них несе

За рідний край в усі кінці.

І «шумові» пройшовши тести,

Зуміли б світові донести

Одну мелодію, далебі,

Це «Шум дощу» у мирнім небі.

Ім’я, що в людства у відзнаці,

У вічність здійснює політ.

Духовність, втілена у працю,

Врятує наш шалений світ.

 

Л. С. Братіца